23 січня в стінах Парламентської асамблеї Ради Європи розгорнулася напружена дискусія, яка стала випробуванням для України. Під час запеклих дебатів у комітеті й потім у пленарній залі, західноєвропейські депутати наполегливо висловлювали свою неприязнь до згадки про початок російської збройної агресії проти України у 2014 році. Бельгійський депутат Крістоф Лакруа, схвильовано переконуючи колег, стверджував, що російське вторгнення почалося лише 2022 року.

Попри всі труднощі, Україна домоглася свого, хоча і насилу. Поправку про 2014 рік ухвалили з мінімальною перевагою: 47 голосів «за» проти 43 «проти» і 12 тих, хто утримався. При цьому близько 20 парламентаріїв відмовилися від голосування, вважаючи за краще не розкривати свої погляди. Отже, навіть після довгих умовлянь і пояснень з боку українських депутатів, лише трохи менше половини парламентаріїв підтримали ідею про тривалість конфлікту.

Ця драматична історія підкреслює важливість рішення, яке послідувало відразу ж після — вердикт Європейського суду з прав людини 25 січня. У проміжному рішенні у «великій справі щодо Донбасу» суд чітко визначив роль Росії у військовій агресії на сході України. Він підтвердив, що з квітня 2014 року Росія бере активну участь у військових діях у Донецькій і Луганській областях, взявши під свій повний контроль окуповані території та проводячи масштабні військові операції.

Відтак юридично підтверджено, що конфлікт між РФ і Україною триває вже близько дев’яти років. Суперечки, подібні до тих, що відбувалися в ПАРЄ, тепер стають безглуздими.

Крім юридичного визнання, у довгостроковій перспективі рішення Європейського суду матиме значний фінансовий вплив на життя багатьох українських бізнесів і громадян, які постраждали від тривалої агресії Росії в регіоні. Для України це однозначна перемога.