ХХІ століття — це століття оновлення змісту освіти, що потребує розв’язання складної проблеми: як перетворити гігантський масив суспільних знань в індивідуальне надбання кожної особистості.

Головним завданням освіти є підготовка молоді до сучасного життя, тобто формування в неї необхідних компетентностей. Тому і мета освітньої системи підготувати на належному рівні фахівця, що відповідатиме вимогам сучасності, яких потребує ринок праці.

Під час визвольної війни процес ідентифікації зазвичай значно прискорюється для дорослої людини. Для юної людини війна — випробування, яке може збільшити та навіть і зародити почуття патріотизму, але й може викликати відчуття глибокої фрустрації з усіма її наслідками. Щоб останнього не сталося, педагогічні колективи повинні випрацьовувати та постійно вводити у практику систему впливу, яка сприяє формуванню патріотичної свідомості й утвердження української громадської ідентичності у студентів. 

Головні принципи виховної системи

Формування світогляду учнів на засадах перспективного мислення — мислення третього тисячоліття, характерними ознаками якого є:

• повага до людей різних культур, рас, національностей, віросповідань, сексуальних орієнтацій, гендерних ідентичностей і т. ін.;
• усвідомлення спільної відповідальності за мир і долю світу в XXI ст..; 
• формування вміння вчитися протягом життя та швидко адаптуватися відповідно до змін соціокультурного й мультикультурного середовища;  
• опанування іноземних мов, духовних здобутків інших народів, розширення культурних зв’язків із представника різних країн; 
• глибоке відчуття, захист і збереження свого, рідного в умовах глобалізації.

Формування основ критичного мислення головними ознаками якого є такі:

• здатність прислухатися до думок інших, оцінювати й аналізувати їх щодо розв’язання поставленої проблеми; 
• прагнення до аргументації прийнятого рішення на основі знання справи, фактів з життя та життєвого досвіду; 
• інтелектуальна активність у різних життєвих ситуаціях, здатність зайняти активну позицію у конфронтаційних ситуаціях; 
• людина прислуховується до критики на свою адресу, аналізує її, завдяки аналізу може погодитись із зауваженнями, щиро попросити вибачення, а може й протиставити свою думку позиції інших або не погодитися з іншими. Критиканство — це дріб’язкова, прискіплива і поверхова оцінка дій інших людей; як правило, це самоствердження за рахунок осудження чогось і когось, це спосіб слабких і не здібних відчути себе добре за рахунок інших людей; у підлітків це може бути боротьба за «право не вчитися», яка ні до чого конструктивного не приводить. Критика (в межах критичного мислення — вміння максимально точно аналізувати інформацію, щоб потім конструктивно використати отримані знання) — це аналіз, розбір, обговорення чогось для виправлення помилок, або покращення того, що критикується;
• вміння проникнути в сутність проблеми, глибину інформації;
• здатність до толерантних діалогу і дискусії. Людина вміє вислуховувати думку інших, з повагою ставитись до цих думок, переконливо доводити свою позицію;
• інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного мислення. 

Національно-патріотичне виховання 

1. Знання історії як фундамент національно-патріотичного виховання; головні історичні меседжі:
2. Україна – країна з тисячолітньою історією.
3. Радянський Союз та нацистська Німеччина — дві тоталітарні країни 20 століття.
4. Голодомор 1932-1933 років — геноцид українського народу.
5. Історія незалежної України — драматична історія народу, що вирвався із залізних обіймів «старшого брата» і прокладає шлях до демократії. 
6. Схід і Захід: планетарне протистояння чи шлях до порозуміння. 
7. Європейські цінності та європейський вектор України.
8. Війна Росії з Україною почалась у 2014 році (з анексії Криму).
9. Російсько-українська війна як війна ідентичностей: «українці відстоюють свою незалежність, натомість для росіян територія України — це землі «історичної Росії», які мають увійти до її складу. Цивілізаційна прірва між російською та українською ідентичностями обіцяє стати головним — і довговічним — результатом цієї страшної війни» (В.Портніков).

Сприяння формуванню української громадської ідентичності студентів як громадян України на особистісному (я — громадянин — громадянка України) і на колективному (ми — громадяни України) рівнях через актуалізацію головних маркерів національно-громадянської ідентичності:

• мова як символічний ключ до національної культури, як головний маркер громадської ідентичності; 
• виховання глибокої поваги до гімну, прапора, герба, національних костюмів України;
• вшанування визначних подій в історії України, її видатних осіб.
• Кристалізація української ідентичності під час війни:
• формування відчуття єдності, підтримки, взаємодопомоги на рівні міста, країни, Європи;
• формування активної громадської позиції: мій власний вклад у Перемогу; 
• шанування й допомога молоді, близькі родичі яких захищають Україну зі зброєю в руках; 
• надання особливої уваги й психологічної допомоги тим студентам, хто втратив домівку та в кого загинули близькі люди; 
• на жаль є невінчані вдови, дівчата в яких батьки пропали безвісти чи загинули на фронті; 
• виявлення студентів психологічно-емоційним протестним несприйняттям громадської ідентичності, встановлення причин протесаної ідентичності та індивідуальна робота з ними.

21 вересня ми нагадуємо нашим студентам, що Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань. Особисто це відчуття нині актуальне для нас — українців. Цей день — не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні вже другий рік триває жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати : ми, громадяни України, як ніхто розуміємо цінність миру, І кожен з нас може зробити певні кроки для наближення миру в нашій країні, наближення до Перемоги, до остаточного вигнання агресора з нашої землі.

З перших днів війни студенти Харкова активно включились у свій внесок на шляху до Перемоги. Вони допомагали дорослим волонтерам; ставали донорами; збирали гроші для ЗСУ (акція «Смілива гривня», акція «Збираймо гроші на пристрій для тер. оборони»); допомагали батькам на роботі у Європі (робота на фабриці, заводі, прибирання офісів, робота в будівництві т. ін.); брали на себе значну частину домашніх справ: приготування їжі для всієї родини, участь у ремонті будинків, робота у сільському господарстві, поралися на городах. Потрібно підкреслити, що не одразу із початком війни вся молодь приєдналась до роботи, допомоги, стали відповідальними. Спочатку у багатьох був розпач, навіть фрустрація: обстріли, в маленьких селищах позакривались магазини, хліба було купити ніде, їхати в місто лячно. Всі педагоги в груповому чаті та індивідуально пояснювали про те, що ми є частиною нашої країни, що від кожного з нас залежить, як ми разом організуємо своє життя під час війни, мали ефективність та дієвість.

«І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь» — ці слова Тараса Шевченка актуальні для перспективного мислення третього тисячоліття, бо в глобалізованому світі своє загубити легко, а віднайти — важко. Звичайно ж, що студенти «не цураються свого» на уроках української мови та літератури, історії України, а на уроках зарубіжної літератури вони як раз повинні «чужому вчитися».

Для опанування студентами українською мовою педагоги проводять роз’яснювальну роботу, чому так важливо всім громадянам України вільно володіти державною мовою. Всі викладачі в учбових закладах спілкуються українською мовою не тільки в офіційних ситуаціях, а й приватних бесідах й переписці. На сьогодні не всі педагоги володіють українською мовою досконало, але тренування приводить до гарних результатів. В учбових закладах систематично проходять заходи на підтримку і заохочення прагнення ідеально володіти українською. 

Напередодні Дня освіти хочу сказати:

Учитель! Перед іменем твоїм дозволь смиренно схилити коліно. Бути учителем на землі — немає вищого призначення. Учитель — це доля, покликання і призначення його — робити світ кращим, внести в нього добро і любов. Вся гордість учителя в його учнях. Бути світлим променем для учнів і самому випромінювати світло — це найвище щастя для вчителя.

Мирне щасливе життя перервалося повномасштабним вторгненням російської федерації у нашу вільну і незалежну Україну! І тепер всі вчителі працюють на освітньому фронті, підтримуючи наші Збройні сили України.

Всіх міцних і незламних педагогів вітаю з Днем Вчителя!

Голова комісії по роботі з молоддю Харківської Обласної ради ветеранів України. Директор Державного закладу Професійної (професійно-технічної)освіти «Харківське вище професійне училище Швейного виробництва та побуту» — Нінель БАТРАЧЕНКО.