В минулий рік в Росії намітилась тенденція до зростання антивоєнного руху, хоча його дії часто залишаються непоміченими або жорстоко придушуються владою. Попри значні ризики, активісти та звичайні громадяни виявляють мужність, виступаючи проти політики Кремля.

В умовах посилення цензури та репресій, російська влада продовжує затримання, кримінальне переслідування та ув’язнення критиків війни. Зокрема, журналістів, правозахисників та активістів судять за поширення «неправдивої інформації» про збройні формування або «дискредитацію» військових дій РФ. За даними OVD-Info, до листопада 2023 року щонайменше 77 осіб були засуджені за першим звинуваченням, 52 — за другим.

Неприкриті антивоєнні настрої росіян 

У сфері свободи слова російські суди змусили закрити кілька видатних правозахисних груп за формальними приводами, зокрема, за недотримання вимог «іноземних агентів». Це створює небезпечний прецедент для подальшого придушення громадянського суспільства та обмеження прав людини в країні. Попри це росіяни продовжують знаходити способи виразити свою незгоду з війною:

• У вересні 2023 року хвиля протестів викликана введенням мобілізації відбулася в різних регіонах Росії, зокрема в Дагестані, де масові мітинги тривали кілька днів. Влада жорстоко розігнала протестувальників і порушила щонайменше 20 кримінальних справ проти учасників за нібито насильство проти поліції.
• Музикантка та художниця Олександра Скочиленко зіткнулася з кримінальним переслідуванням за заміну цінників у супермаркеті на слогани проти війни. Це є свідченням зростаючого тиску на свободу висловлювань і антивоєнну активність у Росії.

Антивоєнний рух продовжує розвиватися попри суворі обмеження та ризики, з якими зіштовхуються його учасники. За даними Human Rights Watch, російська влада інтенсифікувала свої зусилля з цензури, ув’язнення критиків і придушення діяльності правозахисників. 

На додаток до розширення і посилення уже існуючого репресивного законодавства, в тому числі законів про «іноземних агентів», «небажаних» організацій та військової цензури, російські суди змусили закрити кілька відомих правозахисних груп. Такі дії — це яскравий приклад наміру влади залишити «спустошену землю» там, де колись було процвітаюче суспільство.

Резюмуємо 

Попри всі умови росіяни знаходять способи протистояти, як показує приклад Олександри Скочиленко. Антивоєнні протести та акції, що включають масові демонстрації, індивідуальні виступи та мистецькі ініціативи, хоча і зустрічаються з жорсткою відповіддю з боку держави, продовжують бути прикладом непокори та критичного мислення серед російського народу.